Віртуальна виставка "Криниця мудрості і любові " уродженець Тячівщини Іван Чендей

“Своїм корінням моя літературна творчість вросла в життя моїх земляків.

Звідти вона пила снагу і брала силу.

ЇЇ кропив рясний та вільний дощ народної мудрості…”

Іван Чендей

Іван Михайлович Чендей прожив велике життя, отож і зазнав усього, що й більшість наших краян за цей час на історичній дорозі. Двадцяте століття, що припало на долю письменника, було, мабуть, найжорстокішим, з усіх століть, пережитих людством. 

Народився 20 травня 1922 р. в с. Дубове на Тячівщині в

багатодітній селянській родині. Охочий до науки Іванко після сільської школи здобуває освіту в гімназії у Хусті, де на той час відомий нині вчений-фольклорист Петро Васильович Лінтур згуртував навколо себе талановиту літературну молодь.

Починав учитися майбутній письменник у гімназії за демократичної Чехословаччини, та в 1939 р. гортіївська Угорщина окупувала Закарпаття, і до матеріальної скрути додалися ідеологічні утиски. Та все ж у 1941 р. гімназисти видають літературний альманах “Будет день”, де надруковано і літературні спроби Івана Чендея. А в листопаді 1944 р. молодий літератор стає учасником з'їзду народних комітетів, котрий проголосив возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною. 

Згодом потрапляє на роботу в головну газету краю “Закарпатська правда”. Одночасно навчається на філологічному факультеті Ужгородського державного університету. І робота, і навчання укріпили його в освоєнні української літературної мови, і то настільки, що згодом найавторитетніші словники ілюструватимуть уривки з його творів як літературну норму.

У 1960-1962рр. Іван Чендей вирішує податися на вищі літературні курси при Літературному Інституті ім. Горького. Два роки, проведених у Москві, де літературне життя тоді буяло на повну силу, зарядили письменника новою енергією. Уже перша книжка новел “Чайки летять на Схід” стала явищем у новій закарпатській прозі.

Зворушливо й правдиво, духовно сильними й благородними зображує своїх земляків письменник і в інших оповіданнях, нарисах, повістях, зібраних у збірках “Вітер з полонин” (1958), “Ватри не згасають” (1960), “Чорнокнижник” (1961), “Поєдинок” (1962), “Терен цвіте” (1967), “Коли на ранок благословлялось” (1967), “Зелена Верховина” (1975), “Свалявські зустрічі” (1977), “Теплий дощ” (1979), “Казка білого інею” (1979), “Кринична вода” (1980) та ін. У 1965p. виходить друком роман “Птахи полишають гнізда...”, у 1989 — “Скрип колиски”. Іван Михайлович Чендей перший заговорив на всю Україну про Закарпаття. Незмінний був інтерес письменника до художньої правди. Він не обминав суперечливих явищ тогочасної дійсності, за що був підданий нещадній критиці партійними функціонерами. Пов’язуючи художній досвід Івана Чендея з традиціями реалізму, помічаємо збагачення творчості майстра здобутками інших творчих напрямків, що надало творам нового забарвлення.

Кращі його твори перекладені російською мовою. І сам він активно перекладав з угорської - оповідання Жігмонда Моріца, повість і роман Мора Иокаї.

У співавторстві із видатним режисером Сергієм Параджановим він створив сценарій до фільму “Тіні забутих предків”, який після творів Олександра Довженка став новою візиткою українського кіно у світі.

В Україні Іван Чендей здобув найвищі літературні нагороди - премію Українського фонду культури ім. В. К. Винниченка (1988) та Національну премію ім. Т. Г. Шевченка (1994) за книгу “Калина під снігом”, літературну премію ім. А. Головка за роман “Скрип колиски” (1987), 1993 року був нагороджений Почесною відзнакою Президента України. Помер Іван Чендей 29 листопада 2005 року. Похований в м. Ужгороді.